[B]Вечірня пісня[/B]
Слова: Олена Теліга
За вікнами день холоне —
У вікнах перші вогні.
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб вільне, розкуте серце
Забилось знов гаряче,
Щоб ти, найміцніший, сперся
Лицем — на моє плече.
А я поцілунком теплим,
М'яким, як дитячий сміх,
Згашу полум'яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма —
В задимлений чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакать буду пізніш.
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.
Сегодня на территории КПИ открыт памятник этой удивительной женщине, талантливой поэтессе, Елене Телиге (1906-1942
)
Все непросто. Все неоднозначно.
Непредсказуемо.
И так логично...
http://www.pisni.org.ua/persons/541.html#works